12:08 Пріоритети державної політики України у сфері протидії корупції | |
| В нашій державі неодноразово організовувались антикорупційні кампанії, які в основному зводились до виголошення гучних гасел про необхідність боротьби з корупцією, прийняття "суворих" програм, постанов і указів, проведення показових нарад на найвищому рівні тощо. Однак відчутних результатів такого роду заходи не дали і дати не могли. Більше того, масштаби корупції збільшились, її дія розповсюдилась фактично на весь державний апарат, а це у свою чергу негативно відбилось на всіх сферах соціального життя. Така ситуація значною мірою стала наслідком того, що боротьба з корупцією здійснювалась безсистемно, за відсутності стратегії запобігання і протидії корупції. Через що головні зусилля витрачались на реагування на окремі корупційні прояви, а не на усунення причин і умов, що сприяють їм. Першим кроком на шляху кардинального поліпшення ситуації у сфері боротьби з корупцією в Україні стало утворення Національного антикорупційного комітету. Вже сьогодні невідкладними завданнями цього органу є: - системний аналіз стану корупції в Україні та заходів, що вживаються для запобігання і протидії їй; - розробка антикорупційних заходів, в тому числі з метою гармонізації законодавства та усунення наявних у ньому протиріч; - підготовка пропозицій про спрощення дозвільних та інших процедур щодо ведення малого і середнього бізнесу та ліквідації причин, які зумовлюють порушення у цій сфері; - розробка з урахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду, рекомендацій провідних світових організацій проекти актів законодавства з питань посилення боротьби з корупцією; - внесення пропозицій щодо комплексних системних змін в антикорупційне законодавство; - узгодження положень інших законодавчих актів у сфері протидії корупції та боротьби з нею; - розроблення дієвого та ефективного механізму реалізації Законів України «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення». Незважаючи на докладені зусилля й деякі досягнення, в Україні належить здійснити ще чимало реформ в галузі протидії корупції. Серед основних напрямів, що заслуговують першочергової уваги є збільшення прозорості та інформаційної відкритості усього публічного сектора, включаючи посилення чіткості та доступності адміністративних процедур та в системі державних закупівель і ключових процесів керування публічними фінансами, таких як бюджетний процес. Важливим є поліпшення режиму свободи інформації, включаючи "позитивне" зобов'язання влади інформувати громадськість про свою роботу. Принципово важливими також є: • приведення бюджетної системи України відповідно до міжнародних стандартів; • реформування системи державного управління, зокрема шляхом прийняття нового рамкового закону про державну службу, єдиного кодексу адміністративних процедур, запровадження кодексу поведінки публічних службовців, звуження меж розсуду (дискреції) чиновників, вживання додаткових цільових заходів, спрямованих на зменшення вигоди й підвищення ризиків, пов'язаних з корупцією; • впровадження ефективного режиму обмеження конфліктів інтересів для посадових осіб; • реформування судової влади, включаючи зміни в питаннях призначення суддів на посаді і їх дисциплінарної відповідальності, з метою зменшення можливостей для корупції, посилення незалежності судової влади й запобігання недоречного політичного тиску на суддів; • реорганізація державних засобів масової інформації; • організація ефективної системи захисту осіб, що роблять заяви в порядку громадської ініціативи, та інших заходів, які заохочують громадян звертатися з заявами про корупцію та боротися з цим явищем; • здійснення макро- (рівня організації або галузі) досліджень ключових сегментів державного сектора й ключових процедур і систем керування з метою виявлення та усунення можливостей для корупції (всебічна "діагностика" – дослідження системи); • впровадження порядку антикорупційної законодавчої експертизи всіх запропонованих законопроектів ("перевірка на корупціогенність"). Збільшення зусиль в області громадської освіти, включаючи етичні складові, акцентуючи увагу на наймолодших громадянах України, які стануть лідерами країни у майбутньому; • зміцнення освітньої ролі ЗМІ шляхом збільшення їх спроможності проводити репортерські розслідування й висвітлювати питання комплексних реформ, необхідних для посилення боротьби проти корупції. Для здійснення необхідних змін має існувати чітка та однозначна прихильність до проведення антикорупційних реформ на найвищому рівні українського керівництва. Ключову роль у цьому процесі можуть відіграти організації громадянського суспільства, а також існуючі механізми залучення громадськості, за допомогою яких неурядові організації (НУО) могли б зробити вагомий внесок у формування державної політики (наприклад, громадські ради при правоохоронних органах) і доступність інформації, необхідної для моніторингу діяльності органів влади (наприклад, звіти, підготовлені Рахунковою палатою). НУО мають користуватися такими можливостями, не втрачаючи однак уваги щодо спроб зловживати громадським впливом через корупційно налаштовані квазі-НУО. Приватний сектор, особливо малі та середні підприємства, належить до тих сегментів суспільства, які найбільше страждають від корупції і можуть багато отримати завдяки боротьбі з цим явищем. Початок цьому може бути покладено за допомогою наступних заходів: • організація самостійно або в співпраці з НУО дій з визначення й пропаганди заходів реформування, які сприятимуть підвищенню прозорості й конкурентоспроможності бізнесу (наприклад, спрощення адміністративних процедур, зокрема в галузі реєстрації, ліцензування та одержання інших дозволів, посилення прав власності тощо); • консолідація зусиль на підтримку антикорупційних реформ у приватному секторі шляхом інформування ділових кіл про витрати, пов'язані з корупцією; • поглибити поінформованість про переваги, які міг би отримати бізнес, формуючи й зберігаючи свій імідж незаплямованості". З метою удосконалення боротьби з корупцією в Україні слід створити інститут постійного науково-експертного забезпечення протидії корупції та спеціальну підсистему антикорупційної юстиції, а також внести відповідні зміни до законодавства: конституційного, цивільного, адміністративного, фінансового, господарського, земельного, муніципального, кримінального тощо, аби створити можливість ефективного застосування правових норм, що передбачають кримінальну відповідальність за корупційні злочини. На сьогоднішній день виникає потреба у прийнятті ще одного закону, який заборонив би державним службовцям бути членами політичних партій (виняток мають становити державні службовці, які перебувають на політичних посадах - міністри, керівники інших відомств, державні службовці патронатної служби, працівники секретаріатів депутатських груп і фракцій парламенту, помічники народних депутатів України тощо). Основні цілі такого закону: не допустити використання державними службовцями наданої їм влади або посадових повноважень в інтересах окремих політичних партій, груп та їх представників; забезпечити стабільну діяльність державного апарату, яка виключає надання переваг чи навпаки застосування обмежень державними службовцями до тих чи інших суб'єктів правовідносин в управлінській сфері залежно від їх політичної належності чи політичних поглядів. Виходячи з вищенаведеного, протидію корупції в Україні шляхом розвитку соціальної політичної, економічної, правової, моральної, культури громадян необхідно визнати чинником, без якого неможливий розвиток української нації та держави. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Радехівського районного управління юстиції Мочурад Ю.О. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |