Відомо, що бюджетні установи не є фінансовими установами і їх діяльність здійснюється згідно з положенням (статутом) про установу. Відповідно розміщувати кошти, передані їм тимчасово як вклади (депозити), та користуватися ними бюджетні установи не мають права.

Також це кошти, що знаходяться в розпорядженні органів державної виконавчої служби  і теж мають бути повернені власникам або перераховані до відповідного бюджету.

Необхідність надання органам державної виконавчої служби статусу юридичної особи, поряд з іншим, обумовлена й тим, що здійснення виконавчих дій відповідно із Законом України «Про виконавче провадження» в багатьох випадках пов'язане з операціями з майном та грошовими коштами. Для забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби, яка пов'язана із рухом грошових коштів, зокрема її фінансування з державного бюджету та забезпечення вчинення виконавчих дій, законом передбачена наявність у органів державної виконавчої служби рахунків в органах Державного казначейства України. При цьому районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби мають поточні (депозитні) рахунки. Вони використовуються для зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплаті стягувачам. Kрім того, реєстраційні рахунки використовуються для зберігання коштів виконавчого провадження та проведення операцій за ними. До таких коштів виконавчого провадження, зокрема, належать: кошти виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»; стягнуті з боржника витрати на проведення виконавчих дій; інші надходження, що не суперечать законодавству.

Тому для визначення таких коштів Держказначейство  ввело термін "депозитні суми". Це кошти, що не належать бюджетній установі, надходять у тимчасове розпорядження і з настанням відповідних умов перераховуються за призначенням.

Для здійснення таких операцій,  відкриваються депозитні рахунки для тимчасового зберігання таких коштів без права користування ними. Оскільки ці кошти не є коштами установи, їх не можна вважати коштами ні загального, ні спеціального фонду. Однак слід зазначити, що витребувані депозитні суми, що знаходяться на поточному  депозитному рахунку державної виконавчої служби , після закінчення строків їх зберігання підлягають перерахуванню цією установою в дохід державного бюджету. Тобто такі кошти в цьому випадку можуть визнаватися доходами державного бюджету.

Відповідно до ст. 44-1 Закону України "Про виконавче провадження", кошти, які внесені на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби та які не витребувані сторонами виконавчого провадження протягом трьох років з дня їх зарахування на депозитний рахунок, зараховуються до Державного бюджету України. Аліментні суми, що не витребувані стягувачем або не перераховані у зв'язку з відсутністю відомостей про місце проживання стягувача, зараховуються до Державного бюджету України через три роки з дня надходження останньої суми.       

В органі державної виконавчої служби заводиться книга обліку депозитних сум строком на один рік. У книзі обліку депозитних сум записуються всі суми, які рахуються на день їх відкриття в залишку на спеціальному реєстраційному рахунку з обліку депозитних сум.

Щомісячно  складають і подають Звіт  про депозитні суми, у якому наводять інформацію про стан депозитних операцій, (залишок на початок року, надійшло, перераховано, залишок на кінець звітного періоду), та завіряється в Управлінні Держказначейства. Дані Звіту  відображаються в Балансі ф. 1 у рядку 250 активу в розділі II "Оборотні активи", а також у рядку 408 пасиву в розділі ІІ "Зобов’язання". Детальна інформація про депозитні операції наводиться також і в Пояснювальній записці до звіту.