17:59 Порядок виконання судових рішень по немайнових спорах | |
| Питання щодо виконання рішень у немайнових справах є дуже актуальним для нашого суспільства. Існує певний перелік справ, які стосуються не питання вирішення правового режиму майна, а обов’язку боржника виконати чи утриматися від виконання певних дій на користь стягувача. До них у відповідності до чинного законодавства відносяться наступні: 1. Виконання рішень про поновлення на роботі. 2. Виконання рішень про відібрання дитини. 3. Виконання рішень про виселення боржника. 4. Виконання рішень про вселення стягувача. 5. Виконання рішень про примусовий обмін. 6. Виконання рішень про заборону діяльності об’єднань громадян. Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення Відповідно до ст. 16 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК) способами захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу є, серед інших: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; припинення правовідносин. Подібні способи захисту передбачено й іншими, спеціальними правовими нормами цивільного, господарського, сімейного, житлового, трудового, земельного законодавства. Особливістю виконання рішень за таких способів захисту є об'єкт виконання - дії боржника. Законодавство про виконавче провадження встановлює загальні правила щодо виконання рішення, якими зобов'язано боржника вчинити певну дію або утриматися від її вчинення. У спеціальних випадках, зумовлених особливостями дії, яка становить предмет виконання, законодавством встановлено певні додаткові умови, специфічні риси проведення виконання або непоширення певного загального правила виконавчого провадження.[1; с. 138-139] Після отримання виконавчого документа, державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій встановлює строк для його добровільного виконання відповідно до ст. 24 Закону. У разі добровільного виконання рішення боржником, державний виконавець складає про це акт, який підписують він та сторони виконавчого провадження, що є підставою для закінчення виконавчого провадження. Якщо ж боржник не виконав рішення протягом строку, встановленого державним виконавцем, вирішують питання про застосування санкцій штрафного характеру, а також встановлюють новий строк для виконання. У подальшому, якщо рішення не виконано, державний виконавець вирішує питання про застосування заходів примусового виконання, а також притягнення винних осіб до відповідальності. У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які може виконати лише він, а також рішення про поновлення на роботі, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. Постанову державного виконавця про накладення штрафу затверджує начальник відповідного відділу Державної Виконавчої Служби, її може бути оскаржено до суду в 10-денний строк. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому самому порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі, за подальшого невиконання - порушує клопотання перед правоохоронними органами про кримінальну відповідальність боржника.[2; с. 63] Подальший хід виконавчого провадження залежить від того, чи можливо виконати рішення без особистої участі боржника: - якщо рішення можна виконати без особистої участі боржника, то державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а з боржника стягують двократний розмір витрат на проведення виконавчих дій; - якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, виконавчий документ за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного відділу ДВС, повертають до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ. Ці положення регулюються статтею 76 Закону України "Про виконавче провадження”. Розглянувши питання про виконання рішень у немайнових спорах, можемо зробити певні висновки щодо особливостей даного виду провадження. До судових рішень у немайнових справах належать: а) рішення, що зобов'язують боржника особисто вчинити певні дії на користь стягувача або утриматись від їх вчинення: про поновлення на роботі; про відібрання дитини; про виселення з приміщення; про вселення в приміщення; про примусовий обмін; б) рішення про заборону діяльності об'єднання громадян. При виконанні таких рішень застосовуються правила ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження”, якими встановлені загальні умови їх виконання. Серед таких умов особливо важливе значення набуває стадія добровільного виконання. Державний виконавець повинен спочатку вичерпати всі надані йому законом можливості для здійснення виконання в цій стадії. З цією метою він у постанові про відкриття виконавчого провадження на виконання рішення суду, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, або утриматись від їх вчинення, встановлює відповідно до ст. 24 Закону строк для добровільного виконання такого рішення і попереджає боржника про те, що після закінчення цього строку буде проведено примусове виконання і з боржника будуть стягнуті виконавчий збір і витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій. Тільки після невиконання боржником вимог державного виконавця, виконання рішень у немайнових справах здійснюється примусово. У спеціальних випадках, зумовлених особливостями дії, яка становить предмет виконання, законодавством встановлено певні додаткові умови, специфічні риси проведення виконання або непоширення певного загального правила виконавчого провадження. Заступник начальника ВДВС Радехівського РУЮ Добош М.В. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |